| Категорії розділу |
|
 |
| Міні-чат |
|
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Пошук |
|
|
| Календар |
| « Вересень 2008 » |
| Пн |
Вт |
Ср |
Чт |
Пт |
Сб |
Нд |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 | |
|
| Архів записів |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
|
Головна » 2008 » Вересень » 20 » ***
|
І сонце тут пече несамовито, не так як у лісах або полях.
Мабуть тому, що на асфальті жити не зможе ні чебрець ні афінак.
І запах тут давно уже не запах, а просто сморід з гіркотою на устах.
А жителі бетонної коробки не бачать посмішки у родичів в очах.
|
|
Категорія: Вірші |
Переглядів: 1373 |
Додав: Тапок_Убийца
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|